«Моя участь у визвольних змаганнях 1917-1920»

- 6 -

(Отже головна вина за київські події спадає на політичний провід, бо до Штабу Гол. Отамана належали тільки оперативні справи, а справи політичного чи економічного характеру належали до дотичних міністрів, гл. «Похід Укр. Армій на Київ-Одесу в 1919 р.» стор. 128, ген. М. Капустянський).

Тому, що наш політичний провід в слушний час не знайшов жодного порозуміння з денікінцями, ген. Антін Кчавс, комендант Центральної Армійської Групи при зустрічі з ними вже в самому Києві, був змушений заключити з денікінським ген. Бредовим тимчасову військову угоду (як полонений) вночі, 31. 8. 1919 р., на підставі якої УГА залишила Київ і відступила на демаркаційну лінію Попільня — Сквира. За київські події існує до нині взаємне обвинувачення наддніпрянської і галицької армій, по думці: «Я не винен, сусід винен», а властивого виновника, політичного проводу, ніхто не чіпає, бо політикам все можна! Генералів за найменше недотягнення віддавали і віддається під воєнний суд, а грубі промахи політиків не підлягають жодному судові. Тому в нас така маса безвідповідальних партійних політиків.

Події у Львові і в Києві вказують нам наглядно, що легше є державу здобути, ніж її вдержати. До вдержання і закріплення державности є необхідні два головні чинники — правопорядок і сильна дисциплінована армія, а того в нас тоді не було, а зате була воля і сваволя! Тому програна у Львові — це кінець галицької державности, а залишення Києва — це вже втрата соборної української держави. Ці світлі події, є рівночасно й трагічні, і ми повинні їх пізнати ближче. Наші архіви — військовий і політичний — здебільшого пропали. Тому обов’язком оставших ще при житті військовиків і політиків є ці події з наших Визвольних Змагань дорогою спогадів відновити, докладно і всесторонньо їх представити, з усіма подробицями, з добрими і злими сторонами, та відповідно насвітлити зі становища військового, політичного, економічного і національного, і в той спосіб дати нашим науковцям матеріял до критичної оцінки тих наших визвольно-державницьких змагань.

Пізнаймо себе, бо це є в інтересі дальших наших Визвольних Змагань!

Автор

Перша частина З Сибіру на Київський Фронт 1917–1918 р (Поворот до австрійської армії)
- 6 -