«Притчі»

- 4 -
Harry Games

— А тепер, дзеркало, скажи: зараз я теж кривляюсь? — і подивилася в дзеркало. І тоді воно гучно розсміялось, але не тенькнуло, як колись, ховаючись від людини, а вигукнуло:

— Мабуть, за першим разом, коли ти сміялась та озиралася навкруги, я й справді тебе не розгледіло. Певно, саме тоді ти й була такою, якою ти є.

Оскаженівши від люті, людина зірвала зі стіни дзеркало, жбурнула його на підлогу, та так, що воно розлетілося на тисячу скалок, і вигукнула:

— Ось я яка, ось я яка, щоб ти знало!

Поетова кохана

І поетова кохана розсудила так: «Оскільки він назвав мене своєю коханою, то тепер я покінчу з тим, про що він ще пам'ятає, і з тим, що було до того, як він назвав мене своєю коханою, і зроблюся ще невідпорнішою й прекраснішою в його очах, і він забуде все, про що ще пам'ятає і що було до того, як він назвав мене своєю коханою».

І поетова кохана пішла й покінчила з тим, про що ще пам'ятав поет, і з тим, що було до того, як він назвав її своєю коханою; і повернулась вона, і зробилася ще красивішою, і вуста її стали ще червоніші, наче від крові усього того, з чим вона покінчила.

Але поет забув її, він уже ніби й не бачив ані її краси, ані її вуст, червоних од крові усього того, про що пам'ятав поет.

І поетова кохана пішла й покінчила з собою.

Фіглявий
- 4 -