«Кинь палити!»

- 5 -

Моррісон дав Генрі десять доларів за віскі, підняв і перечитав картку. 46-та вулиця — лише за два квартали. Стояв прохолодний сонячний день жовтня, і, може, просто для сміху…

Коли Генрі приніс решту, він допив віскі й пішов.

Корпорація “Квіттерз” містилася в новому будинку, де місячна орендна плата за службову площу була, мабуть, близькою до річної зарплати Моррісона. З довідника у вестибюлі виходило, що кімнати корпорації займають увесь поверх, а це означало гроші. Великі гроші.

Прямо з ліфта він потрапив до фойє з розкішним килимом на підлозі, а звідти до вишукано умебльованої приймальні, з широкого вікна якої було видно людський мурашник на вулиці внизу. На стільцях біля стін, устромивши погляди в журнали, сиділи троє чоловіків і одна жінка. З виду, всі вони були діловими людьми. Моррісон підійшов до столу.

— Це мені дав приятель, — сказав він, подаючи картку секретарці. — Гадаю, колишній ваш вихованець.

Вона усміхнулась і вклала в друкарську машинку анкету.

— Ваше прізвище, сер?

— Річард Моррісон.

Клац-клац-клац. Між іншим, майже нечутні клац машинки фірми ІБМ.

— Ваша адреса?

— Провулок Мейпл, 29, Клінтон, Нью-Йорк.

— Ви одружені?

— Так.

— Діти у вас є?

- 5 -